Катадіоптричний оптичний хід Draco з f/3.8 — це, виявляється, той самий патент із червня

У червні я побачив, що однодумці поширюють концептуальне зображення Little Photon, і тоді просто виклав пункти формули CN121679866A, зауваживши, що незалежний пункт написаний трохи «вузько». Нещодавно стартував продаж Draco від DWARF Lab зі специфікацією MC 90/340, f/3.8; порівняно з першим варіантом здійснення патенту — фокусна відстань 339,92 mm, f/3.78, загальна оптична довжина 145 mm — це, схоже, один і той самий дизайн (заявник Little Photon (Wuhan) — компанія, що стоїть за DWARF Lab). Цього разу я прочитав увесь опис і заодно впорядкував записи для довідки.

Чому катадіоптрик із f/3.8 — рідкість

Хто мав справу з максутовими телескопами, побачивши MC і f/3.8 в одному рядку, напевно на мить завмре. Максутови та телескопи Шмідта — Кассегрена (SCT) — це катадіоптричні системи: головне й вторинне дзеркала складають оптичний хід, обмінюючи короткий тубус на довгу фокусну відстань. Ціна цього — відносний отвір здебільшого в межах f/10–f/15: для планет і поверхні Місяця це зручно, але для далекого космосу потрібна дуже довга експозиція. Грубо кажучи, щоб отримати ту саму яскравість того самого об’єкта, за f/10 потрібна експозиція приблизно в 7 разів довша, ніж за f/3.8 (рис. 2).

Чотири конструктивні рішення в описі

Судячи з опису, воно робить приблизно таке:

1. Попереду немає традиційного для Максутова товстого й важкого меніскового коректора: замість нього — дві лінзи, одна від’ємна, одна додатна; їх легше виготовляти й легше центрувати. Тож, строго кажучи, Draco — не зовсім телескоп Максутова.

2. Вторинне дзеркало — не окрема деталь, а відбивне покриття, нанесене просто в центрі на задню поверхню другої лінзи; Questar робив так ще дуже давно, перевага — на один елемент менше для складання й юстування.

3. Задня група лінз проходить крізь отвір у центрі головного дзеркала й сягає вперед, у простір між двома дзеркалами; глибина входу обмежена 40–80% відстані між дзеркалами: якщо зайти замало — тубус не вдасться вкоротити, якщо забагато — виникне затінення. Оптичну довжину вдалося стиснути до 0,43 фокусної відстані здебільшого завдяки цьому (рис. 1, рис. 3).

4. Найпередніша від’ємна лінза задньої групи виконує одразу кілька завдань: подовжує фокусну відстань (фактично вбудований Barlow), виправляє кривину поля, а також наближає систему до телецентричності з боку зображення. В описі зазначено відносну освітленість на краю максимального поля зору 98%, тобто віньєтування майже немає; якщо реальний прилад теж такий, з кадрами flat працювати буде набагато легше.

Погляд з боку патенту

Наприкінці все ж скажу кілька слів із патентної точки зору. Строго кажучи, це досі заявка, що перебуває на експертизі, а не виданий патент. Як і тоді, у червні, коли я читав пункти формули: головне дзеркало з отвором, вторинне дзеркало на задній поверхні лінзи, коректор із двох лінз — кожне з цього окремо не нове; справді обмежувальну роль у незалежному пункті, схоже, відіграє лише та частина, де L1/L2 лежить у межах 40–80%, а конструкції з відношенням поза цим діапазоном не обов’язково потраплять під охорону. Скільки обсягу охорони вдасться утримати зрештою, стане відомо лише після того, як з’являться зауваження експертизи.

Цікавий і хронологічний збіг: заявку подано в лютому, дострокову публікацію здійснено в березні, у квітні розпочато експертизу по суті, а в другій половині року продукт з’явився в продажу — видно, що патентну стратегію вибудовували під вихід на ринок.

Той дивний на вигляд рядок MC 90/340 f/3.8 у таблиці специфікацій насправді означає заново спроєктований оптичний хід. Яка буде реальна якість зір і кадрів flat — доведеться чекати, поки хтось із однодумців придбає й зніме.

(Рисунки — це схеми, які я перемалював за описом патенту; це не оригінальні рисунки з патенту й не фактична конструкція Draco.)